Чому мати краще за батька дбає про дітей. Частина 3.

Сатосі Канадзава

Науковець-фундаменталіст

Чи мав рацію Томі Смазерс, або  Чи мають батьки любимчиків

19 червня 2008 р.

Оригінал англійською

Чи завжди матері добре дбають про дітей?

У попередніх двох дописах (частина 1 та частина 2) я пояснив, чому матері більш віддані дітям та, відповідно, краще за батьків дбають про них. Проте з цього не випливає, ніби матері завжди краще дбають про дітей; винятки трапляються. Та еволюційна психологія здатна пролити світло на те, як подібний виняток підтверджує правило.

Я ніде не казав у попередніх двох дописах, ніби всі матері завжди добре чи, принаймні, краще за батьків дбають про дітей. Бува, матері нехтують дітьми, ба навіть убивають їх. Проте логіка еволюційної психології здатна пояснити, хто й чому з вищою ймовірністю піде на таке вбивство.

Статистика свідчить, що з найвищою ймовірністю убивають дітей дуже юні матері; на другому місці стоять старші. Втім, причини для цього вони мають різні. Зовсім юні матері-підлітки вбивають дітей, бо переважна частина репродуктивного життя ще на них чекає, тобто навіть якщо одну дитину щойно вбито, можна народити ще. Народження немовляти за несприятливих обставин (наприклад, без батька, охочого вкладати в дитину власні ресурси) загрожує не лише добробуту дитини, але й можливостям матері в майбутньому підшукати собі пару. При цьому неповнолітні матері з більшою за інших жінок імовірністю народжують за несприятливих обставин.

Старші (після 35) матері вбивають немовлят з іншої причини. У цьому віці вища ймовірність народити неповноцінну дитину. Але ж ресурси батьків споживає будь-яка дитина (хоч нормальна, хоч дефективна). Позаяк дефективні діти навряд чи матимуть репродуктивний успіх, з суто генетичної точки зору все вкладене в дітей, які своїх дітей не матимуть, змарновано. Такі діти позбавляють важливих ресурсів інших дітей з кращими репродуктивними перспективами. Старші матері, на відміну від молодших, ймовірно, вже мають дітей, яких ще треба ростити. Тому батьки «влаштовані» так, щоб не вкладатися в неповноцінних дітей.

Аналогічно, батьки схильні вкладати більше у вродливих дітей, ніж у негарних, а в розумних — більше, ніж у дурних. Батьки, хоч можуть і не здавати собі з цього раду, віддають перевагу одним дітям перед іншими, при цьому ступінь цієї переваги істотно корелюється з імовірністю майбутнього репродуктивного успіху. Зазвичай, про дітей із кращими репродуктивними перспективами дбають краще, ніж про дітей, що їхні репродуктивні перспективи сумнівні. Отож Томі Смазерс має рацію. Матуся таки завжди більше любила Діка. Згідно з офіційною біографією братів Смазерс, Томі мав троє дітей, Дік — шестеро.

Так, логіка еволюції брутальна, зимна й безсердечна. Єдине, про що вона дбає, — щоб виживали гени.