Хочете дізнатися, як поводилися жінки? Придивіться до статевих органів чоловіків. Частина 1. Яєчка

Сатосі Канадзава

Науковець-фундаменталіст

Що кажуть яєчка на тему проміскуїтету жінок?

10 березня 2008 р.

Оригінал англійською

В одному з попередніх дописів я пояснив, як через полігінію деякі чоловіки позбавляються перспектив залишити потомство. Проте доскіпливий читач помітив, що наведені розрахунки щодо полігінії ґрунтуються на припущенні, що жінки, як у моногамному, так і в полігінному шлюбі, зберігають «вірність» чоловікам і паруються лише з ними. Біологи-еволюціоністи знають, що це не так. Упродовж усієї еволюційної історії людства жінки відзначалися поміркованим проміскуїтетом.

Звідки це відомо? На відміну від артефактів чи решток кістяків, соціальна поведінка людей, зокрема, засади парування, не залишає відбитків у копалинах. Тож звідки ми дізналися, що впродовж еволюційної історії людства чоловіки не правили для дружин за виняткових статевих партнерів? Виявляється, проміскуїтет жінок позначився на організмі чоловіків, конкретно, на їхніх яєчках.

Перший доказ — відносний розмір яєчок. Що більш схильні до проміскуїтету самиці будь-якого біологічного виду, то більше в самців відношення маси яєчок до маси тіла. Пояснюється це просто: якщо самиця за короткий проміжок часу парується з кількома самцями, — що й зветься проміскуїтетом — сперматозоїди різних чоловіків мають змагатися за те, який з них досягне яйцеклітини й запліднить її. Процес цей відомий як «конкуренція сперми». Непоганий варіант — перемагати числом. У горил, чиї самиці живуть у гаремі під стислим контролем домінантного самця й мають мало можливостей побічних статевих зносин («подружньої зради»), самці мають відносно маленькі яєчка (0,02 % маси тіла) й виробляють дуже малу кількість сперматозоїдів у еякуляті (50 мільйонів). Їм і не потрібно продукувати до запліднення самиць багато сперми, бо найімовірніше ця сперма не конкуруватиме з чужою.

На іншому кінці шкали — шимпанзе, в яких самиці мають дуже високий ступінь проміскуїтету й не прив’язуються до одного самця (інакше кажучи, не створюють «парні стосунки»): тут самці мають відносно великі яєчка (0,3 % маси тіла) й виробляють дуже велику кількість сперматозоїдів на один еякулят (600 мільйонів). Тобто, порівняно з горилами, шимпанзе мають у 15 разів більші яєчка й виробляють у 12 разів більше сперматозоїдів у еякуляті. Вони змушені до цього, бо мають переважати кількісно сперму інших самців та запліднювати яйцеклітину першими.

У цьому діапазоні людина десь між горилами й шимпанзе, ближче до перших, аніж до других. У чоловіка маса яєчок від 0,04 до 0,08 % від маси тіла, кількість сперматозоїдів у еякуляті близько 250 мільйонів. З цього випливає, що в нашій еволюційній історії жінки були більш схильні до проміскуїтету від самиць горили, але навіть близько не підійшли до самиць шимпанзе. Доказ проміскуїтету жінок упродовж еволюційної історії — відносний розмір яєчок чоловіків. Якби жінки були менш схильні до нього, чоловіки мали б не такі великі яєчка й не виробляли так багато сперматозоїдів на один еякулят. А якби жінки були до нього схильні більше, яєчка в чоловіків були б більші, а на один еякулят вироблялося б іще більше сперматозоїдів.

Але годі про яєчка. У наступному дописі я розповім про статевий член і про те, для чого ним послугуються чоловіки.