Екзотична культура, якої ніколи не було. Частина 3.

Сатосі Канадзава

Науковець-фундаменталіст

Чи справді індіанці захищали довкілля?

26 травня 2008 р.

Оригінал англійською

Культура аборигенів Америки справді була спрямована на захист довкілля чи це (зовсім) недавня казка?

На відміну від перших двох прикладів екзотичної культури, якої насправді не була, третій і останній приклад — це дещо, фальшивість чого ще не стала загальновідомою. Навіть сьогодні багато хто вірить, що, на відміну від переселенців з Європи, аборигени американського континенту дбали про захист довкілля. Часто кажуть, ніби американські індіанці будь-яке рішення приймали з огляду на наступні сім поколінь. Проте, на превеликий жаль хіпі й захисників довкілля, виявляється, це твердження аж надто далеке від істини.

1854 року губернатор території Вашингтон за дорученням президента Франкліна Пірса зустрівся з вождем Сіетлом, що очолював плем’я думавіш, і запропонував продати частку землі, підвладної Сіетлу. Ось що відповів вождь:

    Як можна купувати чи продавати небо? Землю? Для нас сама ця думка дика… Для мого народу кожна часточка цієї землі священна. Кожна яскрава голка сосни, кожен піщаний берег, кожне пасмо імли в темному лісі, кожне пасовище, кожна комаха, що гуде. Усе святе в пам’яті й досвіді мого люду. Чи ви вчите своїх дітей тому, чому ми навчили наших? Що земля — наша мати?— наша мати? Що діється з землею, діється з усіма синами землі. Ось наше знання: земля не належить людині; людина належить землі.

Яка чудова промова! Ось тільки вождь Сіетл її не виголошував. Бо її написав Тед Пері, білий, сценарист і професор кінематографії, для телефільму «Домівка», який показував канал «Ей-бі-сі» в 1971 році.  Це вигадка. І на ній ґрунтується легенда про пошану до довкілля корінних племен Америки.

Що саме сказав вождь Сіетл у 1854 році під час зустрічі з губернатором, не зафіксовано в протоколі, проте один із свідків тридцятьма роками пізніше писав, що Сіетл подякував губернаторові за щедрість президента. Він горів бажанням зробити оборудку з президентом і продати землю урядові США.

Міф, ніби аборигени Америки опікувалися довкіллям, був підкріплений серією рекламних оголошень державних органів «Збережи красу Америки!» 1971 року — саме того, коли вийшла в ефір «Домівка» — на яких було зображено незабутнього «індіанця, що плаче». Індіанець бачить, як білочолі захаращують і забруднюють довкілля, й тихо побивається про матір-землю та зневагу, що її вона потерпає від білочолих. Ця реклама мала донести до загалу, що всі мають берегти довкілля, як колись — корінні мешканці Америки.

1999 року Коді Залізне Око, який позував для портрету «індіанця, що плаче» в державній рекламі 1971 року, а потім зробив кар’єру в Голівуді, граючи ролі індіанців у повнометражних та телевізійних фільмах, помер. І тут з’ясувалося, що ніяким індіанцем він не був.  Його справжнє ім’я було Еспера Оскар де Корті, а обоє його батьків були іммігранти з Італії.

Знахідки археологів свідчать, що аборигени Америки дбали про довкілля не більше й не менше, ніж будь-яка інша спільнота на Землі. Переважну більшість видів рослин і тварин, що існували на американських континентах, індіанці знищили задовго до того, як нога Колумба ступила на землю Вест-Індії. Захист довкілля — розкіш, уможливлена в західному суспільстві лише в останні кількадесят років. До індустріалізації й нинішнього матеріального достатку всі людські спільноти мали експлуатувати довкілля по максимуму просто, щоб вижити. Жодна не могла собі дозволити зважати на довкілля, й аборигени Америки не були винятком.

Мета наведених прикладів екзотичних культур, яких ніколи не було («Марґарет Мід і Самоа», «Лагідні тасадаї» та «Як індіанці захищали довкілля» — наголосити, що всі людські культури, навіть позірно екзотичні й поверхово відмінні, насправді однакові. Людських культур, які радикально й цілковито відрізнялися б від інших, не буває — як не буває, щоб людське тіло радикально й цілковито відрізнялося б від тіла іншої людини. Щоразу, як хтось нібито відкриває нову екзотичну культуру, відмінну від решти, виявляється, що це обман.