Усі утертості правдиві, крім… Частина 5. «Усі надто вродливі чоловіки — гомики»

Сатосі Канадзава

Науковець-фундаменталіст

 
Чи справді якщо чоловік винятково вродливий, він з вищою ймовірністю гомик?

8 травня 2008 р.

Оригінал англійською

Чергова утертість, що стосується зовнішності, полягає в тому, що якщо чоловік надто вродливий, то він, імовірно, педераст. В одному експерименті жінки вище оцінювали привабливість чоловіка на фото, коли мали його за гомосексуального, ніж коли мали його за гетеросексуального; в чоловіків при оцінюванні привабливості жінок такої тенденції не виявлено. За винятково привабливими відомими особами, на кшталт Тома Круза, всю їхню кар’єру тягнеться хвіст пліток, нібито вони голубці. Та чи справді вища ймовірність того, що винятково вродливий чоловік виявиться гомиком?

З точки зору еволюційної психології для вельми привабливого чоловіка в гомосексуалізмі немає жодного сенсу. Як я зазначив у попередньому дописі, такий чоловік має непропорційно широкі можливості побічних статевих зносин («інтрижок») та нетривалого парування: адже жінки здебільшого саме таких і шукають, бо вони мають кращі гени (пригадайте, врода таки свідчить про природу, а вродливі люди таки мають кращі гени). Високоякісні гени дуже гарних чоловіків були б «змарновані», якби їхні кар’єри були винятково або переважно гомосексуальні.

З логіки еволюційної психології не випливає, що коли чоловік надто вродливий, то він, імовірно, педераст. Навпаки, є численні докази протилежного. Дуже гарні чоловіки менш за відразних схильні до гомосексуалізму, а гомосексуалісти, навпаки, менш привабливі фізично. Названій утертості це суперечить, зате з точки зору еволюції цілком виправдано.

Втім, спадкові фізичні риси, з якими еволюція могла пов’язати гомосексуалізм, теж існують. Наприклад, жінки практично завжди шукають вищих за себе на зріст статевих партнерів, так що високі чоловіки мають більший репродуктивний успіх за недорослих. Тому низькорослим чоловікам менше є чого втрачати в плані репродуктивного успіху, якщо зробитися винятково або переважно гомосексуальним. І хоч гомосексуалізм взагалі не окупається репродуктивно, відносна шкода в термінах пристосованості (що її економісти називають «збитками від втрати альтернатив») буде менша, коли від такого чоловіка очікується, що він менш успішний в гетеросексуальному відтворенні собі подібних. Якщо чоловіки з поганими репродуктивними перспективами (наприклад, через малий зріст) узагалі утримуються від репродуктивних спроб, вони можуть цим допомогти досягти успіху своїм більш перспективним братам.

Водночас, з тієї ж причини, що вищі на зріст чоловіки мають більший за нижчих репродуктивний успіх, його мають і нижчі на зріст жінки  (завважу, що цим відкриттям ми зобов’язані вже знайомому Деніелові Нетлу з Ньюкаслського університету). З логіки еволюційної психології в цьому разі випливає, що високим жінкам менше є чого втрачати в плані репродуктивного успіху, якщо зробитися винятково або переважно гомосексуальними.

Та сама логіка підказує, що нижчі на зріст чоловіки з більшою за вищих імовірністю опиняються педерастами; гомосексуальні чоловіки зазвичай менші на зріст від гетеросексуальних. Аналогічно, вищі на зріст жінки з більшою за нижчих імовірністю опиняються лесбійками; гомосексуальні жінки зазвичай вищі на зріст від гетеросексуальних. Отака потужність розумування в еволюційній психології: щоб передбачити, хто з більшою ймовірністю гомик, не потрібні жодні утертості.

Жодне зі сказаного не ґрунтується на припущенні, ніби статева орієнтація — предмет свідомого вибору. Уже відомо, що, принаймні, в чоловіків гомосексуалізм значною мірою зумовлений генетично. Та генетична обумовленість статевої орієнтації не суперечить свідченням того, що з більшою ймовірністю гомосексуалізм притаманний тим, у кого менша ймовірність репродуктивного успіху (потворним чоловікам, малим на зріст чоловіка, великим на зріст жінкам), бо гени, які впливають на гомосексуалізм, можуть бути зчеплені з генами, які впливають на зовнішність чи зріст. Але щоб визначити, за рахунок яких процесів гени чоловічої гомосексуальності виявилися зчепленими з генами, що визначають зріст і фізичну привабливість, потрібні  додаткові дослідження.