Чому майже немає поліандричних спільнот?

Сатосі Канадзава

Науковець-фундаменталіст

Що не так із поліандрією з точки зору еволюції

5 червня 2008 р.

Оригінал англійською

Вичерпна розвідка традиційних спільнот у світі показала, що полігінія притаманна 83,39 % з них, моногамія — 16,14 %, тоді як поліандрія — лише 0,47 %. У нечисленних поліандричних спільнотах майже скрізь практикується, згідно з термінологією антропологів, братська поліандрія, за якої кілька братів мають спільну дружину. Небратська поліандрія, де спільну дружину мають не споріднені чоловіки, в людському суспільстві практично не існує. Чому ж небратська поліандрія — аж така рідкість?

Перш за все, як ми вже робили, впорядкуємо термінологію. Моногамія — це шлюб одного чоловіка з однією жінкою, полігіня — це шлюб одного чоловіка з кількома жінками, поліандрія — це шлюб однієї жінки з кількома чоловіками. Полігамія включає полігінію та поліандрію, хоч часто цей термін застосовують як синонім полігінії. Тому науковці, щоб уникнути неоднозначності, цей термін не використовують.

Як пояснюється в нашій книзі «Чому красуні мають більше дочок» (розділ 2, «Чому чоловіки й жінки так відрізняються»), у моногамному шлюбі, де жінка «начебто має» паруватися лише з одним чоловіком, певність батьківства не така вже й висока. Оцінки ймовірності стану зрадженого чоловіка (де чоловік виховує дитину іншого чоловіка, не знаючи про це) в моногамних спільнотах дають від 13 до 20 % у США, від 10 до 14 % у Мексиці, від 9 до 17 % у Німеччині. Інакше кажучи, кожен п’ятий одружений чоловік у США виховує чужу дитину, хибно гадаючи, що це його власна.

Колі кілька чоловіків офіційно одружені з однією жінкою, що «начебто має» паруватися з ними всіма, кожен зі «співчоловіків» має дуже небагато резонів гадати, ніби певна дитина цієї жінки генетично споріднена з ним, а отже, не має мотивів вкладатися в неї. Якщо батьки вкладатимуть у дітей замало, ті не проживуть достатньо довго, щоб подорослішати й забезпечувати тривкість спільноти. Так що небратська поліандрія містить зародок власного знищення.

На відміну від цього, братська поліандрія, де співчоловіки — брати, може вижити як інститут шлюбу, позаяк навіть коли конкретний чоловік і не є генетичним батьком конкретної дитини (яка в цьому випадку мала б половину його генів), він їй, принаймні, дядько (тобто вона має чверть його генів). Діти в братському поліандричному шлюбі не бувають не пов’язані генетично з жодним зі співчоловіків (звісно, в припущенні, що їхня дружина не парувалася ні з ким поза поліандричним шлюбом). Тож кожен співчоловік має мотив до вкладання ресурсів у всіх дітей, незалежно від того, кому він генетично батько, а кому — дядько.

З цих самих міркувань найуспішніший варіант полігінії — сестринська полігінія, де всі «співжінки» — сестри (проте, на відміну, від небратської поліандрії, несестринська полігінія в світі дуже поширена). Як я пояснював у одному з попередніх дописів, якщо жінка має вибір між шлюбом з холостяком і шлюбом з одруженим чоловіком, за певних обставин вона може зробити обґрунтований вибір на користь полігінного шлюбу, проте за жодних обставин заміжня жінка як мати не буде зацікавлена в тому, щоб її чоловік завів іще одну дружину. Кожна старша дружина потерпає, коли її чоловік приводить у дім чергову дружину, бо кожна наступна дружина відбирає чоловікові ресурси, які в іншому разі залишалися б їй та її дітям. Цей конфлікт між співдружинами в полігінних шлюбах дуже поширений, тому в багатьох традиційних спільнотах чоловіки заводять для кожної дружини окреме домогосподарство. Проте конфлікт та змагання за обмежені ресурси чоловіка можуть трохи послабшати, коли співдружини — сестри. В цьому разі старша дружина не буде так сильно проти перерозподілу ресурсів на користь нової дружини та її дітей, бо вони споріднені з нею генетично.

Звісно, те, що поліандрія дуже рідко зустрічається в людських спільнотах, не означає, ніби жінки в шлюбі — моногамному чи полігінному — завжди вірні чоловікам, тобто паруються лише з одним чоловіком. Навпаки, як я писав раніше, психологи довели, що в усій історії еволюції жінки завжди відзначалися поміркованим проміскуїтетом. Див. дописи «Хочете дізнатися, як поводилися жінки? Придивіться до статевих органів чоловіків. Частина 1» та «Хочете дізнатися, як поводилися жінки? Придивіться до статевих органів чоловіків. Частина 2».