Екзотична культура, якої ніколи не було. Частина 1.

Сатосі Канадзава

Науковець-фундаменталіст

Чи скрізь у світі хлопці сексуально агресивні, а дівчата сором'язливі?

15 травня 2008 р.

Оригінал англійською

Марґарет Мід і Самоа

У попередньому дописі я пояснив, що на вищому рівні абстракції всі людські культури однакові, тобто людська культура лише одна. Дарма шукати кращої ілюстрації до цієї тези, ніж новітня (часом ганебна) історія суспільних наук. А саме, щоразу, як з’являється новина про відкриття у віддаленій частині світу нової екзотичної культури, цілком відмінної від західноєвропейської, виявляється, що насправді то не відкриття, а дурисвітство. Кожного разу з’ясовується, що ніяких людських культур, радикально й цілковито відмінних від інших культур, не буває. Перший приклад — дослідження Марґарет Мід на Самоа.

1923 року Марґарет Мід (1901–1978), чи не найбільш шанований антрополог усіх часів, готувала в Колубійському університеті дипломну роботу під керівництвом Франца Боаса (1858–1942). Боас, єврейський біженець із нацистської Німеччини, був політично й особисто вмотивований до розвінчання нацистської політики євгеніки. Мета сама по собі варта всілякого схвалення; от тільки, на жаль, Боас обрав хибну тактику її досягнення. Він хотів довести, ніби біологія не має жодного стосунку до поведінки людей, бо цю поведінку повністю визначає середовище — культура й соціалізація. Бо був палким прихильником культурного детермінізму.

Щоб продемонструвати, ніби культура й соціалізація визначають поведінку людини в усій повноті, Боас дав дипломникам (в тому числі, Мід) нерозв’язне завдання: знайти людську культуру, радикально відмінну від Західної, де люди поводилися б цілком інакше, ніж у США та Європі. З цим завданням від Боаса Марґарет Мід помандрувала на Самоа.

31 серпня 1925 року Мід прибула на Американське Самоа, щоб виконати роботу. Вона мала присвятити польовим дослідження півроку. Але Боас не знав, що Мід доручили ще одне, таємне, дослідження, яким вона й займалася майже весь час на Самоа. До кінця відрядження залишався місяць, а до польових досліджень культурної та поведінкової мінливості за дорученням Боаса, спрямованих на пошук доказів, ніби на Самоа поводяться цілком інакше, ніж у США, Мід ще й не бралася. Тож, вирішивши нашвидкуруч зробити бодай щось, 13 березня 1926 р. взялася опитувати двох місцевих молодиць про сексуальну поведінку підлітків на Самоа.

Мід знала, що в США й решті країн Заходу хлопці сексуально агресивні й активно залицяються до дівчат, дівчата ж сором'язливі й чекають, доки хлопці запросять їх на побачення. «Наскільки все інакше на Самоа? Як поводяться хлопці й дівчата, коли йдеться про секс?» — запитала Мід двох інформанток, Фаапуаа Фааму й Фофоа Поумеле.

Як і інші дівчата будь-де, Фаапуаа й Фофоа соромилися обговорювати секс із сторонніми. Проте збентеження вилилося в рішення розіграти зайду. Тож вони розповіли Мід про звичаї Самоа все навпаки. А саме, що хлопці сором’язливі, зате дівчата активно домагаються від них сексу. Чистісінька омана — але в розумінні Фаапуаа й Фофоа історія, яку вони розповідали Мід, була настільки дика й так очевидно неправдива, що вони й уявити не могли, ніби хтось при здоровому глузді в таке повірить.

А от Мід повірила, бо це був саме той «доказ», по який Боас відрядив її на Самоа. Тепер вона мала свідчення того, що сексуальна поведінка підлітків може бути цілком інша (ба навіть протилежна), ніж у США. Отже, культура таки повністю визначає людську поведінку! Мід була в захваті. У квітні 1926 р. вона поїхала з Самоа, а в 1928 оприлюднила «знахідки» в книзі під назвою «Як дорослішають на Самоа». Книга розійшлася в світі величезним накладом і стала класичною в галузі культурної антропології. Й, до речі, заклала підвалини сучасного фемінізму. Феміністки наводили «свідчення» з цієї книги на доказ того, нібито за умов іншої «ґендерної соціалізації» хлопці й дівчата на Заході могли б бути цілком іншими. Хлопці були б більше схожі на дівчат, дівчата — на хлопців. В цьому аспекті сучасний фемінізм ґрунтується на брехні.

Через шістдесят з лишком років, 2 травня 1988 р., Фаапуаа, якій тоді було 86 років, заявила самоанському урядовцеві (за збігом, то був син Фофоа, яка померла в 1936 році), що все розказане ними Марґарет Мід про сексуальну поведінку хлопців і дівчат на Самоа того доленосного вечора 13 березня 1926 р. було неправдою. Чистої води побрехеньки. І справді, на сьогодні практично весь доробок етнографів свідчить, що на Самоа підлітки нічим не відрізняються від однолітків будь-де в світі. Хлопці сексуально агресивні й активні, дівчата сором’язливі та сексуально стримані.