Чоловічий мозок, жіночий мозок. Частина 2.

Сатосі Канадзава

Науковець-фундаменталіст

Що таке «гранично чоловічий мозок» і «гранично жіночий мозок»?

21 березня 2008 р.

Оригінал англійською

Ступінь прояву як питомої схильності до систематизації та механіцизму чоловічого мозку, так і питомої схильності до емпатії та менталізму жіночого мозку у контингенті розподілені нормально. Тобто більшість чоловіків і більшість жінок мають характерні для відповідної статі характеристики мозку на рівні, близькому до середнього, проте деякі люди мають дуже високі або дуже низькі характеристики (достеменно як більшість людей мають близький до середнього зріст, проте деякі дуже високі, а деякі — дуже низькі на зріст). Що ж таке «гранично чоловічий мозок»? І що таке «гранично жіночий мозок»?

Саймон Барон-Коен зробив революцію в дослідженнях аутизму та розладів аутичного спектра (наприклад, синдрому Аспергера), коли сформулював гіпотезу, що аутизм — то прояв «гранично чоловічого мозку». Чоловічий мозок схильний до систематизування й механістичного мислення, тому чоловік трактує інших людей, немовби це логічні системи або машини. Якщо в когось ця схильність досягає граничного характеру, людина ставиться до інших, немовби вони — машини без розуму й почуттів. Згідно з Барон-Коеном, це й є сутність аутизму, яку він назвав «розумовою сліпотою». Розумово сліпі (аутисти) не бачать в інших ні розумові, ні емоцій. Власне, вони навіть не знають, що інші мають окремі розуми; аутист схильний вважати, ніби всі решта знають і думають достеменно те, що й він сам. Гіпотеза Барона-Коена про аутизм як гранично чоловічий мозок пояснює, чому переважна більшість аутистів (четверо з п’яти) — чоловіки, й чому жінки відносно рідко страждають на аутизм (хоча, знов-таки, є винятки з цього узагальнення, й трапляються «дівчата з хлопчачим мозком»).

Навіть по тому, як Барон-Коен здогадався, що аутизм — то, в істоті, гранично чоловічий мозок, природа протилежної крайності, гранично жіночого мозку, залишалася загадкою, доки Бернард Креспі й Кристофер Бедкок не здогадалися, як проявляється гранично жіночий мозок.

Жіночий мозок схильний до емпатії й менталістичного мислення; жінки трактують машини й неживі предмети, немовби то були люди. Вони наділяють предмети розумом, думками й почуттями. Згідно з Креспі й Бедкоком, це — суть параноїдної шизофренії.  Хворі на параноїдну шизофренію чують голоси там, де немає людей, приписують розум і мислення тому, де їх немає, наприклад, коли вірять, що інші їх обговорюють або проти них змовляються, коли ті цього не роблять. Хворі на параноїдну шизофренію гіперменталістичні, тобто переоцінюють розум і емоції інших; відповідно, аутисти гіпоменталістичні, тобто недооцінюють розум і емоції інших.

У статті в журналі «Науки про поведінку й мозок» Креспі й Бедкок подають дуже переконливе обґрунтування гіпотези про параноїдну шизофренію як гранично жіночий мозок. Тепер картина набуває довершеного вигляду. Якщо мозок «занадто чоловічий», надто схильний до систематизування, надто механістичний, людина страждає на аутизм. Якщо мозок «занадто жіночий», надто схильний до емпатії, надто менталістичний, людина страждає на параноїдну шизофренію. Якщо гранично чоловічий мозок аутиста «розумово сліпий», можна сказати, що гранично жіночий мозок хворого на параноїдну шизофренію «логічно сліпий».

P.S. Виявилося, що між гіпотезами Барона-Коена та Креспі й Бедкока є відмінність, яку я не вловив, коли писав допис. Барон-Коен припускає, що аутизм — то прояв гранично чоловічого мозку; Креспі й Бедкок пропонують гіпотезу, що аутизм виникає з батьківського мозку (під орудою генів батька), а параноїдна шизофренія — з материнського мозку (під орудою генів матері). Зацікавлених читачів відсилаю по деталі до статті в журналі «Behavioral and Brain Sciences» (Науки про поведінку й мозок).