Чому ми віримо в бога? Частина 1

Сатосі Канадзава

Науковець-фундаменталіст

Що спільного між богом та Бівисом і Батгедом?

24 березня 2008 р.

Оригінал англійською

Запитання: Чому ми віримо в бога?

Бо ми Бівис і Батгед.

Усім доброї ночі! Щасливо дістатися додому й не забудьте залишити чайові офіціантці.

Не сумнівайтеся: одне з другим тримається купи…

Зв’язок між вірою в бога та Бівисом і Батгедом ґрунтується на винятково дотепній теорії нейтралізації помилок, запропонованій двома новими зірками на обрії еволюційної психології, Марті Гезлтон з Лос-Анджелеського університету штату Каліфорнія й Деніелом Нетлом з Ньюкаслського університету. На мою думку, теорія нейтралізації помилок — найбільше теоретичне досягнення в галузі еволюційної психології за останні роки.

Уявіть типову сцену з мульсеріалу, точніше, той рідкий випадок, коли Бівис і Батгед не сидять на канапі й не дивляться відео  (я не дивлюся «Ем-ті-ві» з 1994 року, тож можу лише сподіватися, що цей мультфільм ще показують; якщо ні, з таким же успіхом можна було б розповідати про Дядечка Мілті в передачі «Театр зірок Тексако» на початку 50-х). Отож, Бівис і Батгед ідуть вулицею, а назустріч прямує двійко гарних дівчат, убраних, як годиться, в майки й штанці в обтяжку.  Одна повертається до Бівиса й Батгеда, усміхається й каже: «Привіт!»

А що далі? Бівис і Батгед завмирають, їхні розумові функції (які б вони там не були) гальмують, і вони бурмочуть: «Отакої! Вона мене хоче… Їй кортить… Нам дадуть…»

Яке б кумедне не здавалося феєричне непорозуміння Бівиса й Батгеда, експериментально доведено, що подібна реакція поширена серед чоловіків. Експеримент було поставлено так: упродовж кількох хвилин чоловік і жінка ведуть непідготовану розмову. З-за дзеркала, прозорого з іншого боку, за цим спостерігають інші чоловік і жінка, про що учасники розмови не знають. По закінченні розмови всі четверо (учасник, учасниця, спостерігач і спостерігачка) оцінюють, наскільки учасниця була романтично зацікавлена в учасникові. Дані показують, що учасник і спостерігач часто вважають, ніби учасниця була більше зацікавлена романтично в учасникові, ніж сама учасниця й спостерігачка. Чоловік гадає, начебто жінка робить чоловікові аванси, водночас жінка нічого подібного не думає.

Незалежно від вашої статі, замисліться на хвильку над власним досвідом, і погодьтеся, що так і буває. Чоловік і жінка ведуть приязну розмову. Після розмови чоловік певен, що привабив жінку й, можливо, та бажає з ним переспати; в жінки подібних думок не виникає, бо вона просто поводилася ввічливо й дружньо.  Це — поширений сюжет численних романтичних комедій (присутній практично в кожній серії «Третій — не зайвий»… чи це вже надто старосвітське?). Чому так?

Теорія нейтралізації помилок Гезлтон і Нетла дає дуже переконливе тлумачення. Теорія починається зі спостереження, що прийняття рішення в умовах невизначеності часто призводить до помилкових висновків. Але деякі помилки мають цінніші від інших наслідки. Еволюція має сприяти системі висновків, яка мінімізує не сумарну кількість, а сумарні збитки помилок.

		Дійсність:  «Я її цікавлю?»
		Так	Ні
Висновок: «Я її цікавлю?»	Так	Правильний висновок	Фальшивий позитивний (помилка типу 1) Наслідок: дала ляпаса, взяла на кпини, відмовила
	Ні	Фальшивий негативний (помилка типу 1) Наслідок: впустив можливість сексу	Правильний висновок

 
У прикладі з таблиці чоловік за браку повної інформації мусить визначити, чи має до нього жінка романтичну зацікавленість. Якщо він робить висновок, що так, і насправді це так, а також якщо він робить висновок, що ні, і вона насправді не зацікавлена, це правильні висновки. У двох інших випадках висновки неправильні. Якщо він зробив висновок, що вона зацікавлена, а насправді це не так, це фальшивий позитивний висновок (у статистиці зветься помилкою типу 1). Якщо ж він зробив висновок, що вона не зацікавлена, а насправді вона таки зацікавлена, це фальшивий негативний висновок (у статистиці зветься помилкою типу 2). Які наслідки фальшивого позитивного й фальшивого негативного висновків?

Якщо він зробив помилковий висновок, начебто жінка ним цікавиться, хоч насправді це не так, він починає залицятися, вона ж йому відмовляє, бере на кпини, а можливо, й дає ляпаса. Якщо ж він помилково виснував, що для жінки не цікавий, хоч насправді цікавий, він упускає можливість сексу й, можливо, розмноження. Діставати відмови й кепкування дуже неприємно (повірте досвіду), але це пусте порівняно з упущеною реальною можливістю сексу. Отож, провадять Гезлтон і Нетл, у ході еволюції в чоловіків виникла здатність робити перебільшені висновки щодо романтичної й сексуальної зацікавленості жінок, так що вони роблять чимало помилок типу фальшивих позитивних (внаслідок чого дістають по пиці), але жодного разу не впускають найменшої можливості сексу.

Інженери звуть це «принцип давача диму». Подібно до еволюції, інженери конструюють давачі диму так, щоб звести до мінімуму не сумарну кількість, а сумарні збитки помилок. Наслідок фальшивої позитивної помилки давача диму — о третій годині ночі реве сирена, всі прокинулися, а пожежі немає. Наслідок фальшивої негативної помилки — пожежа, сирена не ввімкнулася, вся родина згоріла. Даремно прокидатися серед ночі неприємно, але то пусте порівняно з загибеллю в вогні. Тож інженери зумисне роблять давачі диму гранично чутливими, щоб вони давали чимало фальшивих позитивних сигналів тривоги, але в жодному разі не мовчали у фальшивому негативному випадку. Гезлтон і Нетл твердять, що еволюція, інженер життя, в подібний спосіб улаштувала систему висновків у чоловіків.

Ось чому чоловіки весь час залицяються до жінок, коли їх не просять. А що ж, на бога, це все має до нашої віри в бога? Поясню в наступному дописі.  Не сумнівайтеся, одне з другим тримається купи.