Чому вродливці погано надаються до подружнього життя. Частина 2

Сатосі Канадзава

Науковець-фундаменталіст

Які ще є рецепти подружнього щастя?

6 квітня 2008 р. 

Оригінал англійською

У попередньому дописі я пояснив, чому вродливці погано надаються до подружнього життя. У дослідженні Макналті з співавторами цікаво ось що. Воно доводить, що не так важливі абсолютні рівні фізичної привабливості чоловіка й дружини, як їхня різниця (чи жінка привабливіша за чоловіка). Тобто має значення лише відносна різниця, а абсолютні рівні взагалі не впливають на задоволеність подружжя шлюбом чи поведінку. Автори дійшли висновку, що пари, в яких жінка привабливіша за чоловіка, щасливіші від пар, у яких чоловік привабливіший за жінку. Чому це так?

Як докладно пояснюється в розділі 3 нашої книги «Чому красуні мають більше дочок» (Барбі: зроблено «Матель», спроектовано еволюцією, або Еволюційна психологія сексу й парування), цінність статевої партнерки визначається, в першу чергу, молодістю й фізичною привабливістю; статевого партнера — заможністю й статусом. Чоловіки віддають перевагу шлюбу з молодими й гарними жінками; жінки — з багатими й владними чоловіками. Звісно, ви це знали й без задрипаних психологів-еволюціоністів; ваша неграмотна й неосвічена прабабуся, що ніколи в житті не виходила за околицю села, знала це сто років тому. Проте вона не знала, чому це так; а щоб дізнатися, саме й потрібна еволюційна психологія.

Отже, цілком природно, що чоловік (байдуже, гарний чи бридкий), одружений з привабливою жінкою, щасливіший за чоловіка, одруженого з бридкою жінкою, бо приваблива дружина має високу цінність як статева партнерка. Аналогічно, позаяк фізична привабливість — не те, чого жінки шукають в довгострокових партнерах (у подружжі), незважаючи на те, що саме її вони шукають у короткострокових партнерах (у коханців), гарний чоловік не обов’язково забезпечить дружині щасливий шлюб — хіба що він, до того ж, заможний і владний. І ще менше допомагає їй мати щасливе подружнє життя те, що її вродливий чоловік — спідничник і хлюст (як я пояснив у попередньому дописі).

Хоч мені й не траплялося на очі досліджень залежності ступеня задоволеності шлюбом від порівняльної цінності чоловіка й жінки як статевих партнерів, неважко запропонувати ще одну гіпотезу. Спробуймо застосувати ту саму логіку: пари, в яких чоловік більше заробляє чи більш освічений за жінку, мають бути більше задоволені шлюбом, ніж ті, в яких жінка більше заробляє чи більш освічена за чоловіка. Пари, в яких чоловік вищий на зріст за жінку, мають бути щасливіші від тих, у яких жінка вища за чоловіка (хоча, згідно з відомою мені оцінкою, до першого типу належать 99,86 % всіх подружніх пар).

Аналогічно, оскільки всі спільноти приматів (включаючи всі людські спільноти) геронтократичні (цебто старші самці зазвичай мають більше влади й ресурсів від молодших), ceteris paribus, старші чоловіки мають вищу від молодших цінність як статеві партнери, відповідно, жінки віддають перевагу паруванню зі старшими чоловіками проти молодших. Зважаючи на це, я прогнозую, що пари, в яких чоловік старший за жінку (з щойно зазначеної причини саме така більшість пар у будь-якій людській спільноті), щасливіші від тих (нечисленних), у яких жінка старша за чоловіка. До того ж, що більша різниця у віці між чоловіком і жінкою, то більше задоволена має бути така пара, не лише тому, що старший чоловік має вищий статус, але й тому, що в цьому разі жінка більш юна.