З точки зору психолога-еволюціоніста

Сатосі Канадзава

Науковець-фундаменталіст 

Чому політики-чоловіки затівають інтрижки, ризикуючи всім?

11 березня 2008 р.

 

Оригінал англійською

Хочу запропонувати інший варіант розгляду питання, яке поставив і на яке відповів Пітер Крамер у своєму дописі. Це питання цілком на часі (й не підвладне часу): «Чому політик ставить під загрозу все — сім’ю, кар’єру й репутацію — заради сумнівної таємної інтимної розваги?». Наведу фрагмент з нашої книги «Чому красуні мають більше дочок» (стор. 142–144).

Запитання: Чому політики затівають інтрижки, ризикуючи всім (але лише якщо це чоловіки)?

У середу 21 січня 1998 р. ранкові новини приголомшили мешканців США. «Вашингтон пост», одна з найпопулярніших газет, повідомила, що президент Клінтон нібито мав стосунок з 24-річною стажисткою з Білого Дому. Цього січневого ранку, поки історія розвивалася просто перед очима здивовиженого народу, ні в США, ні деінде в світі й гадки не мали, в що це виллється: скандал тривалістю в рік, за яким стежив весь народ (і решта світу), що закінчився 19 грудня відстороненням Клінтона Палатою представників. То був перший в історії США імпічмент законно обраного президента.

Поки весь народ переживав той конфуз, певна дама в штаті Мічіган зранку 21 січня 1998 р., передивляючись новини по телебаченню й посьорбуючи каву, з посмішкою промовила сама до себе: «А я казала!» То була фахівчиня з історії дарвінівського трибу Лора Бетціґ. Понад двадцять років Бетціґ друкувала роботи з парувальної поведінки й репродуктивного успіху політиків і політичних лідерів в історії. Вона наголошувала: попри те, що в західній історії представники влади брали моногамний шлюб (тобто мали в будь-який момент по одній законній жінці), парувалися вони завжди полігінно (мали коханок, наложниць і рабинь). Багато хто мав гареми з сотнями, ба навіть тисячами дівчат, яких позбавляли цноти. Від дружин вони сплоджували законних спадкоємців; від інших жінок — байстрюків (термін Бетціґ). Для генів та сукупної пристосованості різниці між двома категоріями дітей немає. Проте законні спадкоємці, на відміну від байстрюків, успадковували владу й статус батька, часто-густо обзаводилися власними гаремами; втім, у байстрюків чоловіки при владі теж інколи щось вкладали.

Унаслідок цього чоловіки при владі й високому стані впродовж історії людства тішилися дуже високим репродуктивним успіхом, тобто залишали численне потомство (законне чи ні), тоді як незчисленні бідаки на селі закінчували життя без парування й без дітей. Мулай Ісмаїл ібн Шариф на прізвисько Кровожерний, з яким ми познайомилися в розділі 2, вирізняється кількісно, бо він залишив найбільше в писаній історії нащадків, проте якісно він нічим не відрізняється від інших чоловіків при владі, бодай і Біла Клінтона.

Чом би й ні!

Якщо пристати на позицію істориків дарвінівського напрямку, як-от Бетціґ,. запитання, що його численні американці й іноземці ставили 1998 року: «З якого доброго дива найвладніший чоловік у світі ризикує посадою заради інтрижки з молодою жінкою?» — цілком безглузде. Бо, згідно з Бетціґ, відповідь має бути: «Чом би й ні!»

Пригадайте: у розділі 1 (Що таке еволюційна психологія) йшлося про те, що підґрунтя всієї людської поведінки репродуктивне; успіх у розмноженні — мета існування всіх біологічних істот, включно з людськими. Люди роблять те, що роблять, здебільшого прямо чи опосередковано, свідомо чи (найчастіше) несвідомо, щоб досягти репродуктивного успіху. Зокрема, обіймають державні посади. Згідно з цією теорією, чоловіки прагнуть політичної влади (а Біл Клінтон прагнув її все життя, ще з історичного рукостискання з Джоном Кенеді в Білому Домі в 1963 році), свідомо чи несвідомо, щоб досягти репродуктивного успіху з якнайбільшою кількістю жінок. Інакше кажучи, репродуктивний успіх з жінками — то мета, посади в політиці — лише один із засобів. Запитувати, чому президент США раптом мав би статевий стосунок з молодою жінкою, — однаково, як запитувати, чому той, хто тяжко працював, щоб заробити багато грошей, раптом став би їх витрачати. Гроші заробляють, щоб витрачати. Стають президентами (чи що там іще роблять чоловіки), щоб мати більше жінок до парування.

Біла Клінтона вирізняє не те, що він мав позашлюбні стосунки на роботі; інші мали — ще більше матимуть. Для дарвініста було б незрозуміло, якби вони цього не робили. Натомість Клінтона вирізняє те, що він упіймався, а з його інтрижки роздули політичний скандал. Генам Клінтона була невтямки, що йому раптом можуть не дозволити тішитися сексом з великою кількістю жінок і залишатися безкарним: адже саме так робили його попередники — всі королі, імператори, султани й демократично обрані президенти, чиє репродуктивне життя описано дуже докладно в роботах Бетціґ. Гени Клінтона нічого не знали про аналіз ДНК, через який, урешті-решт, викрили його брехню й змусили його визнати це привселюдно, бо в предків нічого подібного не було.