Чому ми віримо в бога? Частина 2

Сатосі Канадзава

Науковець-фундаменталіст

 

Чому ми віримо в бога? Частина 2

Ми релігійні, бо параноїки

28 березня 2008 р.

Оригінал англійською̕

Релігія — стала величина культури. У всіх знаних суспільствах люди практикували релігію того чи іншого типу. Виникає спокуса визнати, ніби релігійність — складник людської природи, сформованої в ході еволюції, ніби еволюція зробила людей релігійними. Власне, відповідь — і так, і ні.

У попередньому дописі я виклав, як за допомогою теоріі нейтралізації помилок Гезлтон і Нетла пояснити міжстатеве читання думок та чому чоловіки завжди доходять перебільшених висновків щодо сексуальної зацікавленості в них жінок. Одна з найкращих рис теорії нейтралізації помилок — що за її допомогою можна пояснити широке коло явищ. Бо ця теорія має істинно загальний характер.

Уявіть, що ви власний предок, живете в африканській саванні 100 000 років тому, й наштовхуєтесь на щось неоднозначне. Наприклад, серед ночі чуєте поруч шерхіт. Або йдете лісом, а з дерева просто на голову падає великий плід. Що коїться?

За неоднозначних обставин, на кшталт описаних, ви можете приписати явище або безособовим, неодушевленим і невмисним силам (наприклад, дме вітер, і тому шарудять кущі; або плід дозрів, під дією сили тяжіння впав і випадково влучив вам у голову), або особовим, одушевленим і зумисним силам (наприклад, у темряві причаївся хижак і готується напасти, або ворог сховався в гілках й кидає вам у голову плоди). Питання: який варіант правильний?

		Поведінка природи
		Особова, одушевлена, зумисна	Безособова, неодушевлена, невмисна
Висновок щодо поведінки прироби	Особова, одушевлена, зумисна	Правильний висновок	Фальшивий позитивний (помилка типу 1) Наслідок: параноя
	Безособова, неодушевлена, невмисна	Фальшивий негативний (помилка типу 1) Наслідок: смерть	Правильний висновок

Знов-таки, теорія нейтралізації помилок каже, що висновок може бути помилковий, або фальшивий позитивний, тобто помилка типу 1, або фальшивий негативний, типу 2, і що наслідки й можливі збитки різнитимуться дуже істотно. Збитки від фальшивої позитивної помилки — ви стаєте параноїком. Ви завжди роздивляєтесь навсібіч і обертаєтесь, щоб не проґавити хижаків і ворогів, яких не існує. Збитки від фальшивої негативної дії — ви загинули від хижака чи ворога, які з’явилися несподівано. Звісно, краще бути параноїком, ніж трупом, тож еволюція сформувала розум, який робить перебільшені висновки щодо особовості, одушевленості й зумисності якихось сил, навіть коли їх не існує.

Різні науковці надали цій тенденції людини бути більш схильною до фальшивих позитивних, ніж до фальшивих негативних (і страждати внаслідок цього на параною) назви «анімістичне збочення» та «механізм виявлення діяча». Вони вважають, що еволюційні корені релігійних вірувань у надприродні сили, можливо, походять від питомого розумового відхилення, за якого перевага надається фальшивим позитивним помилкам над фальшивими негативними, тобто робляться перебільшені висновки щодо особовості, одушевленості й зумисності, яким зумовлені цілковито природні явища.

Ви бачите кущ, який палає. Можливо, це зумовлено безособовою, неодушевленою й невмисною силою (у кущ влучила блискавка, й він загорівся); а можливо — особовою, одушевленою й зумисною силою (бог намагається поспілкуватися з вами). Анімістичне збочення чи механізм виявлення діяча штовхають вас вибирати радше друге пояснення, ніж перше. Вони налаштовують вас так, щоб ви вбачали божу руку за природним фізичним явищем, точні причини якого вам не відомі.

З такої точки зору релігійність (здатність людини вірити в надприродні істоти) не тенденція, яка виникла в процесі еволюції сама собою; врешті, сама релігія не сприяє пристосуванню. Натомість, це побічний ефект анімістичного збочення чи механізму виявляння діяча, схильності до параної, яка сприяє пристосуванню, бо може врятувати життя. Еволюція не зробила людей релігійними; вона їх зробила параноїками. Й люди релігійні, бо параноїки.

Хтось із читачів розпізнає тут варіант «парі Паскаля». Філософ XVII сторіччя Блез Паскаль (1623-1662) виснував, що навіть коли неможливо дізнатися точно, чи бог існує, розумно в нього вірити. Якщо хтось не вірить у бога, а той існує (фальшива негативна помилка), доведеться цілу вічність провести в пеклі й проклятті, якщо ж хтось вірить у бога, а той не існує (фальшива позитивна помилка), доведеться витратити зовсім небагато часу й сил на релігійні обряди. Збитки від фальшивої негативної помилки значно більші за збитки від фальшивої позитивної. Отож розумно вірити в бога.

От тільки Паскаль не пояснює, чому чоловіки завжди залицяються до жінок, а Гезлтон і Нетл — так. Цікаво зазначити, що, можливо, ми віримо в бога й надприродні сили з тих самих причин, які спонукають чоловіків доходити перебільшених висновків щодо сексуальної зацікавленості жінок і весь час робити їм непрохані аванси. Як релігійні вірування, так і сексуальні непорозуміння при обміні інформацією можуть випливати з особливостей людського мозку, розрахованого на ефективну нейтралізацію помилок і зведення до мінімуму збитків від помилок (а не їхньої кількості). Можливо, ми віримо в бога з тих самих причин, із яких жінкам доводиться роздавати ляпаси Бівісу й Батгеду, щоб бодай якось тримати їх у межах пристойності.